Автор - Сашко Лірник
Джерело - https://www.facebook.com/profile.php?id=100000930615293

Цікаво спостерігати наочний експеримент по нейропрограмуванню.
Я телевізор не дивлюся і не слухаю.
Не люблю , коли мені цілеспрямовано вкладають в голову чужі думки.
А теща дивиться. Навіть коли не дивиться, то слухає що там «віщає» чергова мосєйчук чи умовний рабінович.
Так от ,прямо на очах ,людина змінюється( теща), і починає мислити категоріями і смислами із телевізора.
При чому щиро вірить що це її власні думки,геть забуваючи що вона говорила і думала місяць тому. Іноді ставлення до певних подій і людей змінюється радикально.
При чому це відбувається дуже швидко. За якийсь тижлень людина може змінити своє ставлення абсолютно.
Іноді з‘являються нові сентенції і системи «фактів», які підбираються телевізійною пропагандою.
Дуже зворушливо бачити як зароджується і розквітає раптом замилування певними персонажами, від яких раніше хотілося блювати. І ,навпаки, нізвідки з‘являється ненависть і лють до інших, які раніше були «своїми».
Як «розбухають» і «здуваються» чергові теми синхронно із вкидами телепропагандистів.
Коли сам це лайно не дивишся, то то зі сторони дуже помітно керованість на рівні гіпнозу.
Прямо Кашаіровський на стадіоні.
І реально розумієш , що можна зробити що завгодно із країною і людьми просто клацнувши пальцями.

Так подача новин робиться МАНІПУЛЯТИВНО! Кожний телеканал одну новину може подати з 3-4-ьох різних ракурсів! Сама таке спостерігала!

Хм... Як перегляд одного випуску новин/день приміром на 1+1, Інтері, каналі "Україна" і "НьюзВан" може розвинути людину?! От отупіти від цього перегляду - так, можна!

Це можливо тільки у тому випадку, якщо людина має критичне мислення, то може... Однак це взаємовиключні речі, бо людина з наявним критичним мисленням новини по ТБ не дивиться взагалі (навіть на повторі в ютюбі)... ну тільки якщо це не є частиною професійної діяльності людини, бо вона повинна знати, що там в новинах по телеку! Всі інші люди апріорі не можуть мати критичного мислення, якщо дивляться ТБ-новини і впевнені, що ці новини на них не впливають!

Джерело - https://www.facebook.com/photo.php?fbid … amp;type=3

ХАБАРОВСЬКИЙ КРАЙ або Зелений Клин, також Нова Україна або Закитайщина

- історичні українські назви території Приамур'я, Далекого Сходу у нижній частині річки Амур. За даними перепису 1926 року в Зеленому Клині мешкало 303 тисячі українців. У період існування СРСР українське населення регіону зазнало терору і масового зросійщення.
КОРІННЯ ДУХУ СВОБОДИ
Хабаровськ у 1917-1922 роках був ключовим центром "Нової України", де діяли: потужна українська громада, школи, видавались українські газети, формувались частини українського війська. У 1930-х роках Хабаровськ став центром українізації Далекого Сходу. Заснував місто у 1858 році українець Яків ДЯЧЕНКО, уродженець Полтавщини, він також заснував ще близько 30 населених пунктів на Далекому Сході. Навколо Хабаровська на початку XX століття українці заснували розгалужену мережу "українських сіл". Домінували там переважно подоляни – вихідці з Подільської губернії.
У самому ж Хабаровську на початку ХХ століття був окремий район – "Хохлацька слобода".

Що цікаво, до Першої світової війни, у 1911 році в гоголівській бібліотеці Хохлацької Слобідки молодь збирала та читала українські книги. А учителі Миколаївської міської школи міста надсилали вітання в Київ з нагоди уродин Т.Шевченка.
У першій половині 1918 року Хабаровськ був центром українського руху Далекого Сходу. Крайовий Секретаріат заснував перше українське видавництво на Зеленому Клині. Видавництво друкувало матеріли перших українських з'їздів, а також видавало газету "Нова Україна".
ІІІ український з'їзд Далекого Сходу прийняв "Рішення про приєднання Зеленого Клину до України". Одним з ключових своїх рішень ухвалив наступне: "всі українські вояки як сухопутні так і морські повинні організуватись в окремі частини згідно зі статутом українського війська … [при Крайовому] Секретаріаті.
Також було вирішено оформлювати Зелений Клин у формі колонії незалежної України.
На світлині делегати III Українського Далекосхідного з'їзду. Хабаровськ, 7-12 квітня 1918 року. У центрі сидить голова з'їзду Юрій Глушко, псевдонім "Мова", в кубанському строї і в козацькій шапці, народжений в Козелецькому повіті, Чернігівскої Губернії.
В червні 1918 року українська делегація від Далекого Сходу прибула до Києва, на переговори із урядом Української держави. Вважалось, що сколонізоване українцями узбережжя Тихого океану є більшою, як територія української метрополії. А мешкало тут 1,5 мільйони українців, які становили більшість населення краю.

28-річна Дженні Джозеф позує для логотипу Columbia Pictures, 1992 рік