Не может быть! (1975)

«Не може бути!» (рос. «Не может быть!») — російський радянський художній фільм Леоніда Гайдая 1975 року. Фільм складається з трьох новел, знятих за творами Михайла Зощенка: за комедією «Злочин і кара», оповіданням «Кумедна пригода» і комедії «Весільна подія».

Це друга екранізація однойменної комедійної п'єси Михайла Зощенка. Перша екранізація (режисер Павло Коломойцев) була знята в 1940 році на Ленінградській кіностудії малих форм, і перейшла в суспільне надбання.

Сюжет фільму:
У першій новелі описуються складності людини, що живе в радянський час кінця 1920-х років на нетрудові доходи (за сценарієм — завідувача магазином). Будучи викликаним до слідчого прокуратури, головний герой небезпідставно вважає, що виклик цей не принесе нічого хорошого. Ці ж думки відвідують його дружину і шурина, які, щоб попередити неминучу конфіскацію майна, терміново продають все, що було нажите «непосильною» працею. Крім того, дружина спішно розлучається з головним героєм і виходить заміж за сусіда. А сам головний герой, якого всього-навсього викликали свідком (через тиждень до нього все-таки добралися і посадили), у відмінному настрої повертається додому.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Не_може_бути!

Ютюб-посилання: https://www.youtube.com/watch?v=DZHXRy-FTuM

Двенадцать стульев (1971)

«Дванадцять стільців» (рос. «Двенадцать стульев») — російський радянський художній фільм, перша радянська двосерійна екранізація однойменного класичного роману Ільфа та Петрова.

Сюжет фільму:
Під час революції та наступного за нею короткого періоду воєнного комунізму багато людей ховали свої цінності якомога надійніше. І ось Іполит Матвійович Вороб'янінов, колишній світський лев, а нині — скромний робітник ЗАГСу, дізнається від помираючої тещі, що колись вона сховала свої діаманти і перли вартістю 150 тисяч золотих рублів під оббивку одного з дванадцяти стільців вітального гарнітуру роботи відомого майстра Гамбса. Іполіт Матвійович все покидає та вирушає на пошуки діамантів, а допомагає йому у пошуках молодий шахрай на ім'я Остап Бендер.

https://uk.wikipedia.org/wiki/12_стільців_(фільм,_1971)

Ютюб-посилання: https://www.youtube.com/watch?v=P8t2dbJ7YXY

Золотой телёнок, 1968 (1 серия)

«Золоте теля» (рос. «Золотой телёнок») — російський радянський художній фільм, перша екранізація однойменного роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова. Під назвою міста Чорноморськ виведено рідне місто авторів роману Золоте теля — Одесу, де частково і проводилося знімання фільму.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Золоте_теля_(фільм)

Ютюб-посилання (1 серія): https://www.youtube.com/watch?v=Z6viGCs6gKQ

Ютюб-посилання (2 серія): https://www.youtube.com/watch?v=X0Yk8gMPQ-s

Кин-дза-дза! (1986)

«Кін-дза-дза́!» (рос. «Кин-дза-дза!») — радянський фантастично-комедійний фільм, випущений на студії «Мосфільм» у 1986 році; режисер — Георгій Данелія, автори сценарію — Георгій Данелія та Резо Габріадзе. Складається з двох серій і триває загалом 135 хвилин.

Фільм являє собою похмуру, гротескну пародію на людське суспільство й може бути визначений як антиутопія. Алегорично в ньому зображено зубожіле суспільство, притулком якого є пустельна планета з вичерпаними природними ресурсами. Тут панує система крайньої нерівності й гноблення, а кожна особа дбає лише про власні інтереси. Фільм став культовим у Радянському Союзі, а його гумористичні діалоги часто цитують.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Кін-дза-дза!

Ютюб-посилання: https://www.youtube.com/watch?v=EYHv8eJrW2Y

Афоня (1975)

«Афоня» (рос. «Афоня») — російський радянський художній фільм кінорежисера Георгія Данелії.

Сюжет фільму:
Безпутній слюсар-сантехнік Борщов, якого всі звуть Афоня (Леонід Куравльов), його друг Федул (Борислав Брондуков) з ранку до вечора зайняті не роботою, а пошуком можливості випити. За свою роботу Афоня бере хабарі з жильців ділянки, на якій працює.

У пивній він знайомиться з штукатуром Миколою (Євген Леонов), напивається, приходить додому. На наступний день він вже не пам'ятає вчорашнього «собутильника».

При розподілі студентів-практикантів з ПТУ майстер ЖЕКу Вострякова (Валентина Тализіна) не прикріплює практикантів до Афоні, побоюючись, що він буде для них поганим прикладом. Афоня все ж випрошує собі практикантів. Пропрацювавши з ним один день і побачивши методи його роботи, практиканти відмовляються від нього самі.

На наступний день штукатура Колю з дому виганяє дружина, і він надовго вселяється до Борщова.

На танцях Афоня випадково знайомиться з юною дівчиною Катрусею Снєгірьовою (Євгенія Симонова), але уваги на неї не звертає. Після танців б'ється з хуліганами. Катя викликає міліцію.

Катрусі подобається Афоня, але він цього не помічає.

На черговому виклику Борщов зустрічає Олену (Ніна Маслова) і закохується в неї. Він обманом змінює у мешканця-астронома (Готліб Ронінсон) фінську сталеву раковину, яка стояла у нього на вітчизняну чавунну. Фінську раковину він встановлює в Олени. У своїх мріях Афоня бачить себе чоловіком Олени і йому бачиться сімейна ідилія з купою діточок.

За постійні пиятики, прогули, бійки Борщова на зборах колективу пропонують звільнити. Крім того, йому ставлять умову повернути фінську раковину на місце. Афоня несе порцелянову раковину з квіточками до Олени, щоб ще раз поміняти. Олена приїжджає додому з галасливою компанією і поводиться так, що Афоні стає зрозуміло: у неї своє життя серед модних і заможних чоловіків, а він — всього лише сантехнік.

Афоня впадає в депресію, йде з Федулом у ресторан і сумує там. Випитий алкоголь не рятує від депресії. Він приходить додому до Катрусі Снєгірьової і залишається в неї аж до ранку. П'яний, Афоня робить Катрусі пропозицію, вона сприймає його серйозно.

Потім Афоня вирішує їхати в село, до своєї тітки Фросі (Раїса Куркіна), яка його виховала. Він приїжджає в село, зустрічає свого друга Єгозу (Савелій Крамаров) і разом з ним дає в місто телеграму про те, що звільняється з роботи і здає квартиру. Тільки після цього він дізнається про те, що тітка Фрося померла кілька років тому.

Депресія Афоні посилюється. Він все втратив, йому нікуди йти. Приходить сусід дядько Єгор (Микола Гринько) і віддає Афоні його спадщину — ощадкнижку на його ім'я, документи на будинок, залишений тіткою Фросею йому, і листи, які тітка писала від його імені сама собі.

Афоня йде на пошту і намагається додзвонитися Катрусі Снєгірьовій по чудовому номеру 50502, або, як говорить сам Афоня, «полста полста два». Йому відповідають, що Катя поїхала. Афоня їде на аеродром. Йому все одно куди летіти і що з ним буде. І от у момент, коли Афоня вже йшов до літака на аеродром приїжджає Катя з валізою. Вона говорить: «Афоня! Мені хтось подзвонив, я подумала, що це ви … »

https://uk.wikipedia.org/wiki/Афоня_(фільм)

Ютюб-посилання: https://www.youtube.com/watch?v=L9HATyYkZLs

Донбас (2018)

«Донбас» (нім. Donbass) — драматичний фільм режисера Сергія Лозниці, поставлений 2018 року.

Сюжет фільму:
Фільм складається з низки епізодів про реалії на окупованих територіях сходу України. Сцени взаємопов'язані між собою за принципом побудови сюжету в фільмі «Привід свободи» Бунюеля, де новий герой з одного епізоду переходить в інший. Сюжетні лінії уявляють собою реконструкцію справжніх подій, зафіксованих в професійних репортажах, любительських роліках на YouTube та спогадах місцевих жителів. Так, наприклад, в одній з сцен німецький журналіст та український оператор зустрічаються з російськими військовими, які не мають ніяких знаків розрізнення та видають себе за донецьких ополченців. Про цю подію Лозниця довідався від дніпропетровського режисера-документаліста Олександра Течинського, який і знявся в «Донбасі» в ролі самого себе. Інцидент самосуду населення окупованих територій над полоненим українським добровольцем насправді мав місце в Зугресі. Гротескний епізод із урочистою подією в РАЦС Новоросії репрезентує весілля ополченців «Кукли» та «БМВ».

https://uk.wikipedia.org/wiki/Донбас_(фільм,_2018)

Ютюб-посилання: https://www.youtube.com/watch?v=Ps4upLeyTaU

Кров'янка (2016)

Українська короткометражка