Зображення галактики D100 та її хвоста, складене зі знімків, отриманих телескопом «Габбл» (видиме світло) та Subaru (червоне свічення хвоста в спектральній лінії Hα).
D100 привернула увагу астрономів через свій величезний хвіст, який складається з пилу і газу. Його протяжність становить 200 тисяч світлових років, що в два рази більше діаметра Чумацького шляху. Хвіст D100 утворився через те, що галактика рухається до центру скупчення.

Зірки-близнюки Поллукс (зліва) і Кастор (праворуч)

Дві ці зірки близькі за яскравістю і за положенням на небі, проте їхні кольори відрізняються. Поллукс, віддалений від нас на 33 світлових роки - найяскравіша зоря в сузір'ї Близнят і одна з найяскравіших зірок на небі, червоний гігант, в два рази масивніший нашого Сонця.

Кастор перебуває на відстані 51 світлового року від Землі. Це - блакитна зірка головної послідовності, приблизно у 2,7 рази масивніша Сонця. У Кастора є дві зірки-супутниці, а навколо Поллукса обертається одна масивна планета.

Це ефектне і яскраве зображення, на якому видно надпотужний вибух після зіткнення двох молодих зірок, які розірвали на шматки свої "зоряні ясла" - сферу зореутворення.

Вибух, що стався близько 500 років тому в сузір'ї Оріона, викинув у міжзоряний простір гігантські струмені розжареного пилу й газу.

Дослідники кажуть, що під час цього вибуху було вивільнено стільки енергії, скільки Сонце випромінює за 10 млн років.

Командний модуль "Apollo-10" сфотографований на тлі Місяця з борту місячного модуля астронавтом Юджином Сернаном (Gene Cernan), 22-е травня 1969 року

Обнаружена «невозможная» древняя дисковая галактика

Открытие ставит под сомнение верность многих моделей формирования галактик.

Используя массив радиотелескопов ALMA, астрономы обнаружили массивную вращающуюся дисковую галактику, которая уже существовала, когда Вселенной было всего 1,5 миллиарда лет. Находка не вписывается в общепринятые модели формирования галактик, указывающие на то, что подобные ей стройные упорядоченные структуры начали появляться гораздо позже – спустя 6 миллиардов лет после Большого Взрыва. Исследование, описывающее удивительное открытие, представлено в журнале Nature.

«Большинство галактик, которые мы находим в юной Вселенной, напоминают собой бесформенные структуры, поскольку на раннем этапе формирования они подвергались последовательным и зачастую жестоким столкновениям, сильно затрудняющим формирование хорошо упорядоченных вращающихся дисков, повсеместно наблюдаемых в космосе сегодня», – рассказывает Марсель Нилман, ведущий автор исследования из Института астрономии имени Макса Планка (Германия).

Обнаруженная галактика, получившая обозначение DLA0817g, является самой отдаленной от нас с вращающимся диском из когда-либо наблюдавшихся. Подробное изучение с помощью различных обсерваторий показало, что она формирует звезды в 10 раз быстрее, чем Млечный Путь, и уже достигла массы в 70 миллиардов солнечных, а скорость ее вращения сопоставима со скоростью вращения нашей галактики и составляет 272 километра в секунду.

Открытие DLA0817g ставит под сомнение верность многих моделей формирования галактик, которые предсказывают, что в этот период эволюции космоса массивные структуры росли благодаря множеству слияний меньших галактик и горячих скоплений газа. Тот факт, что астрономы обнаружили DLA0817g, когда Вселенной было всего десять процентов от ее нынешнего возраста, указывает на существование других процессов роста в те времена, в частности, в ходе постоянного наращивания холодного газа. Но есть один вопрос, на который астрономам пока так и не удалось найти ответ: как накопить столь ​​огромную массу газа, сохранив относительно стабильный вращающийся диск.

«Учитывая, что галактика DLA0817g обнаружена только по поглощению света от квазара, и способствовало этому их крайне редкое совместное выравнивание по отношению к Земле, она, скорее всего, принадлежит к обширной популяции аналогичных ей галактик, присутствовавших в юной Вселенной, поскольку, будь она уникальной, шанс на ее открытие стремился бы к нулю. Мы будем продолжать свои поиски массивных вращающихся дисковых галактик в ту эпоху, которые позволят проверить нам это предположение, а также, в случае успеха, помогут раскрыть тайны этих древних структур», – заключили авторы исследования.

На колажі з кадрів, отриманих апаратом "Cassini", - північна півкуля Сатурна, сфотографована через різні спектральні фільтри. У цей момент зонд перебував на відстані близько 640 тисяч кілометрів від планети.

M20 - Trifid Nebula from Central Europe with DSLR